🫒 Охібланка

Охібланка — іспанський сорт оливи з Андалусії, що йде і на олію, і на столові оливки; назва означає «білий листок». За площею він третій у країні, а його олію цінують за якість. Саме з охібланки отримують олії кількох андалуських захищених найменувань — «Antequera», «Aceite de Lucena» та «Estepa».

Це третій за площею сорт Іспанії: понад 265 тисяч гектарів. Майже половина з них лежить у провінції Кордова (43 %), далі йдуть Малага (30 %), Севілья (17 %) і Гранада (10 %). Інші назви сорту — «каста де Лусена» й «лусентіно», за містечком Лусена.

Квітне охібланка в середні або пізні строки й запилюється власним пилком; урожаї високі, але чергуються. Достигає вона пізно, а плоди міцно тримаються на гілках, тож збирати їх машинами важко. Сорт добре росте на вапнякових ґрунтах, витримує посуху й зимовий холод, але вразливий до хвороб листя й вертицильозу. Олії в плодах небагато, проте її цінують за якість; стійкість до окиснення в неї невисока. Завдяки щільній м'якоті охібланка зручна для чорних оливок «по-каліфорнійськи», а із зелених плодів готують оливки по-севільськи.

Чому це важливо для вас. Охібланка — основа кількох захищених найменувань Андалусії. В олії «Antequera» (PDO) цей сорт становить понад 90 % олив зони; холодні зими там затримують достигання, і олеїнової кислоти в олії 78–81 %; у смаку — зелені оливки, мигдаль і банан, з легкою чи середньою гіркотою. Олія «Aceite de Lucena» (PDO) теж понад 90 % з охібланки, з характерною мигдалевою фруктовістю. В «Estepa» (PDO) буває й моносортова олія — 100 % охібланка. Тож назву сорту варто шукати на пляшці поруч із позначкою PDO.