🧼 Мило

Мило — засіб для миття, який отримують, з'єднуючи жири чи олії з лугом. Під час омилення жири розщеплюються на жирні кислоти й гліцерин, а кислоти разом із лугом утворюють власне мило. За даними FDA, у правильно звареному милі лугу не лишається.

Оливкова олія — давня сировина для мила в Середземномор'ї. Традиція наблуського мила в Палестині з 2024 року входить до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Його варять лише з трьох складників — оливкової олії, води й лугу — після збору олив, ставлять на кожен брусок родинне клеймо й витримують рік; таке мило дарують на весілля й дні народження.

Того ж 2024 року до списку ЮНЕСКО внесли ремесло алеппського мила «гар» у Сирії. Його варять узимку з місцевої оливкової олії й лаврової олії, яку восени витоплюють з ягід дикого лавра. Гаряче мило виливають на підлогу, ріжуть на кубики, штампують прізвищем майстра й сушать вежами 6–9 місяців.

Марсельське мило теж пов'язують з оливковою олією, але його назва поки не захищена: виробники подали до французького відомства INPI заявки на географічне зазначення, а рішення досі немає. За проєктом специфікації виробників, у зеленому марсельському милі використовують олію з оливкових вичавок разом із кокосовою, а біле варять з кокосової й пальмової олії.

Що перевірити в магазині. Напис «оливкове мило» чи «марсельське мило» на обгортці ще не гарантує основи з оливкової олії, тож читайте перелік складників. У традиційного мила Набулсі він короткий: оливкова олія, вода й луг; у алепського з'являється ще лаврова олія.