Турецький чай (çay)

Турецький чай (çay, чай по-турецьки) — щоденний напій гостинності в Туреччині: щойно заварений чорний чай, який подають гарячим у маленьких грушоподібних склянках, а поруч ставлять цукор, скибочки лимона, джем чи сухофрукти. ЮНЕСКО 2022 року внесла «Культуру çay» як спільний елемент Туреччини й Азербайджану, а власний турецький чай вирощують довкола Різе на Чорному морі. ¹³

Спадщина двох країн. Рішення комітету ЮНЕСКО 17.COM 7.b.44 описує чайну культуру Туреччини й Азербайджану як соціальну практику, що показує гостинність, будує й підтримує зв'язки між людьми та позначає важливі події громади. ² Обидві країни переважно збирають і п'ють чорний чай, хоча сортів і способів заварювання кілька. ¹

Склянки, чайники й що подають поруч. Чай заварюють у різноманітних чайниках традиційної ремісничої роботи й подають щойно завареним і гарячим. ¹ Чашки мають форму груші й бувають зі скла, порцеляни, фаянсу чи срібла, а до чаю зазвичай ставлять солодощі, цукор, лимон, джеми й сухофрукти. ¹ Деякі громади Азербайджану додають корицю, імбир чи чебрець — для Туреччини ЮНЕСКО цього не описує. ¹

Люди за кожною склянкою. ЮНЕСКО називає носіїв традиції: фермерів і збирачів чаю, власників чайних, тих, хто заварює чай, і ремісників, що роблять інструменти, посуд і солодощі. ¹ У рішенні комітету серед практик — висаджування чаю, користування самоваром, приготування солодощів і фруктів, виготовлення чайників, чашок і кошиків для чаю. ² Чай названо невід'ємною частиною повсякдення для всіх верств суспільства. ¹

Як цього навчаються. Молодь вчиться заварювати в родині, спостерігаючи за старшими й повторюючи чайні ритуали, а ремесло чайників і кошиків переходить від майстра до учня. ² Чай супроводжує весілля й інші церемонії, а рішення ЮНЕСКО згадує його у віршах, прислів'ях, оповідках і назвах багатьох місцевостей Туреччини. ²

Молоді чайні плантації. За історією державної компанії Çaykur, 1917 року делегація, до якої входив Алі Риза Ертен, вивчала околиці Батумі й дійшла висновку, що на схожому сході Чорноморського узбережжя ростимуть чай і цитрусові. ³ Закон № 407 1924 року дозволив чай, фундук і цитрусові в провінції Різе й Борчці; з Батумі завезли насіння — 20 тонн 1937-го, 30 тонн 1939-го й 40 тонн 1940-го. ³ Перший свіжий лист зібрали й висушили 1938 року, а Закон про чай № 3788 1940 року запровадив ліцензії для плантацій. ³

Чай з Різе і ЄС. «Rize Çayı» — чай з Різе — подав заявку на захищене найменування походження в ЄС під номером PDO-TR-02890. ⁴ Заявка досі має статус поданої, а не зареєстрованої. ⁴ Комітет ЮНЕСКО також зазначає, що чайна культура дотримується принципів сталого землеробства й використовує екологічні матеріали. ²

Порошковий «турецький чай» і справжній çay. Те, що ЮНЕСКО описує як турецьку чайну культуру, — це свіжозаварений гарячий чорний чай, який збирають і п'ють обидві країни. ¹ Розчинні порошки з фруктовими смаками, що продаються з написом «турецький чай», у цьому описі не згадано. ¹ Справжній çay — це листовий чорний чай, як той, що Çaykur вирощує в Різе з 1938 року. ³

Чому це важливо для вас. Щоб пити чай по-турецьки, заваріть міцний чорний чай, подайте гарячим у невеликих прозорих склянках, щоб видно колір, і поставте поруч цукор, лимон, джем або сухофрукти. ¹ Пропонуйте долити: у Туреччині чай — передусім жест для гостя. ² По справжній лист шукайте чорний чай з Різе. ³⁴