🍷 Мікрооксигенація
Контрольоване додавання мізерних кількостей кисню до вина повільніше, ніж вино його споживає (OIV).
Мікрооксигенація — це виноробна техніка, при якій у вино вводять мізерні виміряні кількості кисню. За визначенням Міжнародної організації винограду й вина (OIV), швидкість, з якою додають кисень, має бути меншою за швидкість, з якою оброблене вино його споживає, тобто кисень не має накопичуватися в вині під час обробки. У обладнанні, описаному в технічному огляді, керамічний дифузор у резервуарі перетворює дозований кисень на потік дрібних бульбашок, що швидко розходяться у вині.
OIV перелічує, для чого застосовують оксигенацію: щоб допомогти стабілізації кольору й дозріванню червоних вин (кисень сприяє утворенню ацетальдегіду, який реагує з флаванолами й антоціанами, утворюючи нові стійкіші й інтенсивніше забарвлені пігменти), щоб зменшити леткі сірковмісні сполуки, такі як сірководень, щоб приглушити рослинні аромати і щоб полегшити освітлення вина. Технічний огляд додає кращу питкість і м'якість танінів і зазначає, що метод розробили Патрік Дукурнау й Тієррі Лемер з французької компанії Oenodev.
Ідея виросла з порівняння вина, що дозріває в резервуарі й в бічці. У бічці вино постійно контактує з невеликими кількостями повітря, яке потрапляє через віддушину, під час доливання й, ймовірно, через дошки; у резервуарі під час перекачування воно на короткий час контактує з великими об’ємами повітря. Мікрооксигенацію задумано як дозування кисню в кількостях, що не стимулюють мікробну активність.
Кодекс OIV розрізняє три варіанти. При мікрооксигенації для стабілізації кольору й покращення червоного вина під час витримки дози становлять порядку 1–5 мг кисню на літр на місяць залежно від вмісту антоціанів і поліфенолів у вині та вільного SO2. Макрооксигенація — це вищі дози за коротший період, в кінці бродіння й до першого перекачування, а нанооксигенація — дуже малі кількості, порядку десятків або сотень мікрограмів на літр, у регулярні інтервали.
Чому це важливо для вас. За OIV, мікрооксигенацію краще застосовувати до вин із високим вмістом вільних антоціанів, не рекомендується вище 22 °C (надмірне окислення) чи нижче 8 °C (накопичення кисню), її не можна використовувати, щоб прибрати надлишок діоксиду сірки, а мікробіологічну стабільність вина, зокрема щодо Brettanomyces bruxellensis, треба контролювати.
Як пов’язано з темою «Вино»
🍷 Мікрооксигенація → вид → 🏷️ Витримка вина → вид → 🏷️ Класифікації вина → вид → 🍷 Вино
Зв’язки
- Наступний крок
- 🍷 Кисень
- Входить до
- 🏷️ Витримка вина
Часті запитання
Що таке мікрооксигенація?
Додавання до вина мізерних виміряних кількостей кисню з швидкістю, нижчою за споживання кисню вином, щоб кисень не накопичувався (OIV).
Для чого це ці?
За OIV — щоб допомогти стабілізації кольору й дозріванню червоних вин, зменшити леткі сірковмісні сполуки й рослинні аромати та полегшити освітлення.
Чи окислюється вино під час мікрооксигенації?
Не надмірно: OIV вимагає, щоб кисень додавали повільніше, ніж вино його споживає, тобто він не накопичується в вині під час обробки.
Скільки кисню додають?
Для стабілізації кольору червоного вина під час витримки OIV називає дози порядку 1–5 мг кисню на літр на місяць.
За якої температури роблять мікрооксигенацію?
OIV не рекомендує її вище 22 °C, щоб уникнути надмірного окислення, і нижче 8 °C, щоб кисень не накопичувався.
Джерела
- OIV. Resolution OIV-OENO 545B-2016: Update to the file on oxygenation for wines (International Code of Oenological Practices, file 3.5.5)
- Parish M., Wollan D., Paul R. Micro-oxygenation – a review. Wine Network Australia (Cornell eCommons)
