🥛 Лосине молоко

Лосине молоко — одне з найконцентрованіших серед молока копитних. За даними FAO, у лосихи, як і в самиці північного оленя, молоко за консистенцією схоже на вершки: у ньому дуже багато жиру й білка (у середньому близько 10% білка), багато мінеральних речовин — повідомлялося про вміст кальцію до 358 мг на 100 г — і мало лактози, у середньому близько 2,6%, а в окремих пробах до 0,6%.

Лось (Alces alces) живе на півночі Європи та в Північній Америці. За даними FAO, лосих доять лише на кількох фермах, зокрема у Швеції. FAO також зазначає, що продуктів із лосиного молока не описано, тож воно лишається дуже рідкісним.

Лосине молоко (moose milk) чи коров'яче? Лосине набагато концентрованіше: у середньому близько 10 % білка, втричі більше, ніж у коров'ячому, дуже багато жиру й вершкова консистенція. Лактози в ньому менше: у середньому близько 2,6 %, майже вдвічі менше, ніж у коров'ячому. Найближче за природою — оленяче молоко, яке FAO теж описує як вершкоподібне. Головна практична різниця — доступність: коров'яче є всюди, а лосів доять лише на кількох фермах.

Лосиного молока (moose milk) на полиці не чекайте: це не продукт супермаркету, а FAO знає про доїння лише на кількох фермах, зокрема в Швеції. Жодного сиру чи іншого продукту з нього не описано. Якщо побачите товар із такою назвою, прочитайте склад і дані виробника, щоб зрозуміти, чи є в ньому молоко цієї тварини (Alces alces, у Європі її звуть лось) взагалі.

Через низький вміст лактози FAO називає лосине молоко можливим варіантом для людей зі зниженою переносимістю лактози. Воно ще й багате на селен: за FAO, одна чашка (250 мл) покриває рекомендовану добову норму для дитини одного–трьох років, а білка в ній стільки, скільки становить безпечний рівень споживання для дітей до десяти років.