🫒 Менара

Менара (Menara) — марокканський сорт оливи, клоновий відбір із пішоліна марокканського, головного сорту країни. Його відібрав Національний інститут агрономічних досліджень Марокко (INRA) у своєму центрі в Марракеші: за основу взяли місцеві дерева району Хауз. Разом із сестринським сортом хаузія менару внесли до офіційного каталогу сортів Марокко.

Пішолін марокканський займає майже 90 % площ під оливами в країні, тому добір кращих клонів важливий для всієї галузі. За програмою «Зелене Марокко» (Plan Maroc Vert) менару й хаузію розмножують масово. Менару садять і в зрошуваних садах, і в богарних — тих, що ростуть без поливу.

За каталогом Міжнародної ради з оливок, дерево середньої сили росту з розлогою кроною. Урожайність висока — 46,7 кілограма з дерева, а чергування врожайних і неврожайних років ослаблене. Живці вкорінюються дуже добре — 70 %. Сорт стійкий до плямистості листя «павине око», до якої сам пішолін марокканський чутливий. Плоди середні, помірно видовжені, несиметричні, у повній стиглості чорні.

Менара йде і на олію, і на столові оливки. Олія має зелену фруктовість від середньої до інтенсивної, збалансовані гіркоту й пекучість, нотки зеленого мигдалю й артишоку; поліфенолів у ній близько 400 мг на кілограм. Олеїнової та інших мононенасичених кислот багато. Дворічне дослідження показало, що фенольний профіль олій менари й хаузії майже однаковий і схожий на олію пішоліна марокканського.

Як це читати. Менара й хаузія офіційно вважаються двома сортами, проте в каталозі IOC їхні мікросателітні генетичні профілі збігаються. Тож напис «Menara» на марокканській олії вказує насамперед на сучасний добір пішоліна марокканського, а не на зовсім інший сорт.