🐎 Кобила

Кобила — доросла самка коня, свійської тварини, яку розводять для верхової їзди, роботи й молока. Кобила — доросла самка коня (Equus caballus), яку в степах Центральної Азії та Монголії здавна доять заради молока. За ФАО, коней як молочних тварин частіше тримають у прохолодних краях, а ослиць — у посушливих. Для скотарів Монголії кобиляче молоко — важливе джерело тваринного білка.

Доїти кобилу непросто: за ФАО, це доводиться робити п'ять-шість разів на день, а молоко вона віддає лише тоді, коли поруч лоша. Тому лоша тримають біля матері, а доять потроху.

Кобиляче молоко водянисте й солодкувате: за ФАО, у середньому 1,6 г жиру, 2,0 г білка й 6,6 г лактози на 100 г, а калорій лише 48. За вмістом білка й лактози воно найближче до жіночого молока. Казеїни становлять тільки 40–45 % білка, тому сичужний фермент не дає згустку й сиру з такого молока не зробити. Жир кобилячого молока бідніший на насичені жирні кислоти (близько 40 % проти 65–75 % у коров'ячому) і багатший на поліненасичені.

Головний продукт — кумис, у Монголії його називають айраг і вважають національним напоєм. Кобиляче молоко сквашують молочнокислими бактеріями разом із дріжджами — традиційно в шкіряному мішку за 20–30 °C. Виходить злегка шипучий напій, у якому 0,6–2,5 г спирту на 100 г. Кумис відомий приблизно з 2000 року до н. е., а монгольську техніку приготування айрагу в шкіряній посудині хухуур ЮНЕСКО 2019 року внесла до списку нематеріальної культурної спадщини.