🐫 Бактріан

Бактріан — двогорбий верблюд (Camelus bactrianus), свійська тварина холодних пустель і степів Центральної Азії: Монголії, Казахстану, Таджикистану й північно-західного Китаю. ФАО називає його «верблюдом гір», на відміну від одногорбого дромедара — «верблюда рівнин». Бактріанів значно менше: за давньою оцінкою, яку наводить ФАО, — близько 2 мільйонів із 18 мільйонів верблюдів світу, за оглядом 2024 року — приблизно десята частина.

Одомашнили бактріана 4–6 тисяч років тому на заході Центральної Азії, біля нинішнього кордону Ірану й Туркменістану. Його дикий родич — окремий вид, дикий верблюд Camelus ferus: у 2025 році в Червоному списку МСОП його перевели з категорії «на межі зникнення» до «зникаючих», а дорослих тварин лишилося 780–1380 — лише в Монголії та Китаї.

Молока бактріан дає трохи менше за дромедара: в одному дослідженні в Казахстані — 2,9 літра на день проти 3,2. Зате воно жирніше: за ФАО, на 100 г припадає 5,0 г жиру, 3,9 г білка, 4,2 г лактози й близько 76 ккал, а ще багато вітаміну D. Показники сильно залежать від місцевості: у п'яти областях Монголії жиру було від 5 до 6,2 %. Як і в дромедара, вимірного β-лактоглобуліну немає. У Монголії з молока бактріанів готують сир, масло й йогурт, у Казахстані — кисломолочний шубат.

У Монголії живе обряд умовляння верблюдиці: пастух, найчастіше жінка, співає їй одноманітну пісню, іноді під скрипку з кінською головою чи флейту, щоб вона прийняла новонароджене або осиротіле верблюденя. ЮНЕСКО 2015 року внесла цей обряд до списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони.