🥃 Узо

Узо — географічне зазначення Греції й Кіпру для дистильованого анісу (категорія ЄС «distilled anis»). Його готують, змішуючи спирти, ароматизовані перегонкою або настоюванням з анісом і, можливо, фенхелем, мастикою з острова Хіос та іншим насінням і рослинами. У продаж узо надходить міцністю щонайменше 37,5 % об.

Ароматизований перегонкою спирт отримують лише в традиційних мідних кубах періодичної дії місткістю до 1000 л. Перегонка повільна — зазвичай 8–24 години; «голову», приблизно перші 15 л, відкидають, а для узо беруть лише «серце» міцністю 55–80 % об. Потім дистилят змішують зі спиртом, водою й, за потреби, підсолоджувачем: сухий залишок готового узо — не більше 50 г/л. Окремий різновид — «100 % distillation», де вся міцність походить від ароматизованого перегонкою спирту.

Ароматизацію й змішування проводять лише в Греції чи на Кіпрі, і ділити етапи між двома країнами не можна. Реєстр ЄС містить ще п'ять складених назв — узо Мітіліні, Пломаріу, Каламати, Фракії й Македонії; інші, як узо Хіосу чи Самосу, захищені на національному рівні.

Якщо додати воду чи лід, узо стає молочно-білим: анетол та інші ароматичні речовини гірше розчиняються, коли знижуються міцність і температура; нижче 0 °C можуть з'явитися кристали. За специфікацією, узо п'ють повільно, малими порціями, із мезе — закусками з морепродуктів.

Чому це важливо для вас. Помутніння — природна ознака анісового напою, а не дефект. Позначка «100 % distillation» означає, що весь спирт пройшов ароматизацію в мідних кубах. Предтечами узо специфікація називає горілки з виноградних вичавок. ВООЗ: безпечної дози алкоголю немає.